Мільйони без гарантій: чому деякі зірки страхують частини тіла

Страхування зазвичай асоціюється з практичністю: квартира, авто, здоров’я, подорож. Усе це логічно — жодного ексцентрикового підтексту. Але є й інший світ — де поліс купують не на житло, а на… ніс. Або на ноги. Або на голос. І це не жарт. Деякі зірки страхують частини свого тіла на суми, які звичайна людина не уявляє навіть у лотереї. У цьому немає містики — лише холодний розрахунок. І коли хтось із селебріті укладає поліс на свою усмішку, це не піар, а фінансова стратегія. До речі, в сучасному світі застрахувати себе стало настільки просто, що навіть звичайна людина може оформити поліс на подорож або здоров’я онлайн — наприклад, через hotline.finance, де все зрозуміло і без зайвих слів. Але повернімося до тих, хто страхує… найнеочікуваніше.

Все почалося давно. Першими, хто масово почав оформляти страхування «нетипових» частин тіла, були артисти. Ще у 20-х роках минулого століття танцівниці вар’єте страхували свої ноги, а співаки — голосові зв’язки. Це було не тільки необхідністю, а й маркетинговим ходом. Одне газетне заголовок про те, що актор застрахував свою щелепу на 100 тисяч доларів, міг забезпечити популярність не гірше за прем’єру фільму.

Однак з роками такі страховки перетворились на справжню індустрію. Дженніфер Лопес, наприклад, застрахувала свої сідниці на 27 мільйонів доларів. Деякі джерела навіть стверджують, що цей поліс містить окрему статтю щодо обмеження фізичних вправ — бо надмірні навантаження можуть «змінити форму». Не менш серйозним виявився підхід Девіда Бекхема. Його ноги були застраховані на 70 мільйонів доларів. І це не тому, що він боявся вивиху — просто його рекламні контракти настільки залежали від фізичної форми, що будь-яка травма могла обійтись у десятки мільйонів.

А ось Том Джонс — британський співак, який застрахував… волосся на грудях. Сума страховки нібито сягала кількох мільйонів, і хоч звучить це як анекдот, документально підтверджено: страховий поліс справді існував. Пояснення було просте — «імідж виконавця, зокрема, пов'язаний із його зовнішністю».

У Голлівуді взагалі окремий жанр — страхування усмішок. Джулія Робертс, відома своєю сяючою посмішкою, нібито має страховку на 30 мільйонів доларів. Актор Джин Сіммонс із гурту KISS — на язик. Причому не метафорично, а буквально. Він пояснив, що сцена — це місце ризику, і якщо язик постраждає, шоу не буде.

Часом поліс — це не лише про тіло. Наприклад, кілька популярних телеведучих страхували... свою здатність імпровізувати. У договорі вказано, що у разі втрати мовлення, хрипоти чи втрати динаміки голосу — буде виплачено компенсацію. Сума, звісно, варіюється. Але сам факт того, що страхується не функція органу, а харизма — уже виглядає як нова реальність.

Особливий випадок — музиканти. Боб Ділан, Елтон Джон, Мерая Кері — усі мали поліси, пов’язані з голосом, слухом або пальцями. У кожного — своя причина. Наприклад, у фортепіаністів — страхування на руки. Бо концертний тур може зірватись через одне випадкове порізання пальця. А від цього залежать квитки, оркестри, оренди, менеджмент, прибутки. І тут уже не до поетики — лише математика.

Навіть серед спортсменів страхування «тілесних фрагментів» — частина контракту. Легендарний Кріштіану Роналду має поліс на ноги вартістю понад 100 мільйонів євро. Але цікавіше інше — до страховки входить пункт, що зобов’язує клуб не допускати його до небезпечних тренувань, які не відповідають стандартам FIFA.

Іноді страхують ще дивніші речі. Наприклад, шкіру — у моделей. Або нюх — у дегустаторів. Є випадки страхування мізинців — у скрипалів, і навіть... плечей — у танцівників балету. І хоча звучить це ніби з бульварної преси, страховики підтверджують: попит на такі специфічні продукти справді існує.

Поза сценою та камерами, такі страховки — ще й сигнал. Вони кажуть світові: «Оця частина мене — важлива. Вона приносить мені мільйони, і я про неї дбаю». І саме тут виникає цікавий парадокс: те, що для більшості людей — просто нога або усмішка, для когось — актив, який забезпечує кар’єру і спосіб життя.

Цікаво й те, що не всі ці поліси дорогі. Частину з них оформлюють як розширене додаткове покриття. А деякі — лише символічно, для публічного ефекту. Але незалежно від суми — це ще один доказ того, як страхування може бути не лише про ризики, а й про ідентичність. Про те, що ти цінуєш. І про те, що хочеш зберегти.

У світі, де емоції й тіло стали частиною професії, поліс перестав бути лише юридичним документом. Він став жестом. Мовчазним визнанням того, що навіть зірки — люди. І що їм, як і всім, хочеться мати гарантії. Навіть якщо вони — на язик або голос.